"Коли ми дивимося фільм, нам подобається герой не тому, що він ідеальний, як-от у школі намагаються розповісти про письменників. Він має недоліки, і саме вони допомагають поглянути на героя чи письменника як на живу людину. Адже ці люди, як і ми, прокидалися вранці, чистили зуби або не любили їх чистити, полюбляли їсти щось шкідливе, хворіли, сварилися, зраджували", – каже письменниця й дослідниця Михайля Семенка Любов Якимчук.
За її словами, Семенко боровся з так званою іконізацією письменників. Бо живі люди виявляють емоції до таких самих людей, як вони, а не до портретів. А літературу можна вивчати саме через емоції.
"
Нова українська школа" поговорила з Любов’ю про те, як Михайль любив грати на скрипці, навчався в психоневрологічному інституті, був двічі одружений і працював у “коворкінгу”.
