http://osvita.ua/test/55240/
З перших днів свого існування зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) сприймалося як інструмент боротьби з корупцією при вступі. І таки впоралося з цим непростим завданням. Але за десять років фокус суспільної уваги до освіти змінився. Нам недостатньо боротьби з корупцією, йдеться про реформування всієї системи освіти — від школи і до вишу. По те, яких змін варто чекати у сфері незалежного оцінювання, розповідає Оксана Онищенко, ZN,UA.
Пора змін
Тепер на ЗНО, яке вже добре зарекомендувало себе, покладаються інші надії. Ні, звісно, саме по собі тестування, як і будь-яке вимірювання, не може бути інструментом проведення реформ, але має стати досконалою лінійкою, якою ми вимірюватимемо те, що будуємо в освіті. Вимірювати так, як, наприклад, робить будівельник, зводячи стіни. Він регулярно виміряє ватерпасом, чи правильно робить кладку, чи немає перекосів, чи не заваляться потім стіни.
Отже, перед суспільством, експертним середовищем, освітянськими чиновниками і політиками стоїть важливе завдання — визначитися з тим, куди і як має рухатися ЗНО, і забезпечити для цього умови: фінансування, кадри, законодавче поле.
Ці нові завдання незалежного тестування вже окреслюються в проекті закону «Про освіту». Наразі експерти виокремлюють такі напрями розвитку ЗНО.
Перший — удосконалення тестів ЗНО. У них мають бути відкриті завдання, а не лише такі, що вимагають вибору варіанту відповіді. У тестах з більшості предметів таких завдань немає. І це не через примхи працівників Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО), а через банальний брак фінансових (відкриті завдання перевіряє людина, а не комп'ютер), а значить, і людських ресурсів.